А далі, мовчки, жити як,
Отак забути все і жити,
Скосити спогади мов жито,
Нехай минулого стерня,
Цвіте у диких будяках,
А днів чарівних пережиток,
Розплавити в словесний злиток,
Й розвіяти кохання прах?
Надіюсь, це ще не кінець,
Кінець , це знов таки початок,
Щоб долі словом повінчати,
У ритмі спільному сердець,
У храм пославши під вінець,
Нехай горять одним свічадом,
Всевишнього здійснивши задум,
Мости спаливши нанівець.
А далі, зорі голубі,
Блакитне небо,вільний вітер,
Кохання в щирості розквітне,
І ми . мов пара голубів,
У вічне щастя полетів,
Палких бажань зберемо квіти,
В коханні будемо горіти,
І не замовкне щастя спів.
А далi...
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2013
Свидетельство о публикации №113070508605
Свидетельство о публикации №113070508605
Рецензии