Без тебе, я –похмура сіра тінь,
Що не живе, а тільки прагне жити,
Зерно, посіяне поміж руїн,
Яке не зродить словом дивні квіти.
З тобою, я –кремезний зрілий дуб,
Якому жити не одне століття,
У подиху п’янких, магічних губ,
Віршами плодоносить буйне віття.
Отак живу, то гину у пісках,
У хуртовинах суму замерзаю,
А то співаю в небі наче птах,
Радію щиро почуттям без краю.
Отак живу
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2013
Свидетельство о публикации №113070508496
Свидетельство о публикации №113070508496
Рецензии