ВСЕСВІТ ОДНОГО МІСТА
У Всесвіті, як в безбережжі,
Пливуть думки необережні.
А стук людських сердець - як кроки.
Дні - в тижні, місяці, а поки
Думки блукають у пітьмі,
Не мовчазні, та мов німі,
Хоч і нестримані, розкуті.
Робимо вигляд, що забуті.
Тобі що до думок моїх?
Мабуть, на сміх підняв би їх,
Уваги б, може, не звернув,
Бо, схоже, і мене забув.
Твої думки необережні
У тому ж Всесвіту безмежжі
Шукають привід нас звести,
Планують зустріч. Я і ти
В одному місті. Збережім
Необережність - подзвонім.
Мені - ти, я - тобі. Таки
Знов, знову зайнято - гудки.
Втрачаєм час, але не шанс.
А телефони два у нас
Мовчать, як і раніш, мовчать.
Невже нам нічого сказать?
Всесвiт одного мiста
© Copyright: Любов Ведута, 2013
Свидетельство о публикации №113070502652
Свидетельство о публикации №113070502652
Рецензии