Втративши все

Допоки маєш друзів, кохання та життя,
Не зможеш дарувати людям співчуття.
Не зможеш розумітись на жорстких речах,
Таких, як сміх крізь сльози, та смуток у очах.
Купаючись в веселощах, виграючи завжди,
Не встигнеш і помітити кому потрібен ти.

І лиш тоді отямися, коли прийде біда,
Коли щоками скотиться гірка-гірка вода...
Своєму щастю милому вдивляючись у слід,
Побачиш, як руйнується, гарний, теплий світ.

Заголосиш у відчаї: "Зажди лиш, постривай..."
Воно, не обернувшись, піде за небокрай.
Невдача за невдачею спідкатиме тебе,
Поволі все втрачатимеш, але не втрать себе!

Під тяжким горя молотом, на наковальні лих,
Кується справжній сильний, мужній чоловік!
До біла лють розпале характер у вогні,
І він, мов щит сталевий, зміцніє на зорі.

Вставай з колін, та швидше, і долі не хились,
А просто їй без страху в очі подивись.
Розіб'ється об тебе невдача і печаль,
З усмішкою щасливою іди в далеку даль...

Надбавши щастя нового, навчись йому радіть,
Не тільки одним розміром, що маєш, оцінить.
Будь вдячний і втішайся більше тим, ЩО ВОНО Є!
Тоді уже ніколи від тебе не піде.