В память тата

Дивись не сумую я за тобою
Бо знаю, що завжди поряд зі-мною
Я плакала гірко, в істериці билась
Щоб був це лиш сон я щосили молилась.
Ти снився мені, кликав з собою
А я милувалася тільки тобою,
А як прокидалась я плакала знову,
Бо пам*ятала я усмішку твою.
Для тебе я була найменша дитина
Сама гарніша, до сліз така мила,
Мене ти любив, оберігав,
Що скоро ти підеш, ти точно вже знав.
І знов я не сплю, а знаєш чому?
Бо досі я тату тебе лиш люблю,
Сумую ще дужч і плачу щоночі,
Бо згаду сині твої тату очі.
Тату, татусю, мене ти покинув
Для всіх ти навіки в серцях вже загинув,
А я знаю поряд, ти тут біля мене,
І ніжно до себе пригортаєш з любов*ю.
Любов твою я повік не забуду
Такою ж дочкою вічно я буду,
Не встигла сказати тобі я багато,
І знаю, було зробити це варто.
Тату, татусю, мій рідний татусь,
Тебе я люблю, своїм серцем клянусь!
Хоч цього ніколи я не казала
Потрібно чи це, на жаль я не знала.
Ну ось знову сльози рікою течуть
Та я посумую лиш тільки чуть чуть
Люблю, сумую, тебе би побачить
Життя би відала, щоб попрощатись.
Та ніч була жахом для мене, повір
В душі все зірвалось, неначе я звір
Мене бив озноб, а тіло завмерло
Як ніби щось там всередині померло.
Ти не любив коли я сумувала,
І дуже дивитись любив, як я спала,
Мене ти любив, боготворив!
І завжди мені ти про це говорив.
Ти самий кращий для мене, це знай
І як люблю тебе пам*ятай,
Я знаю щасливий ти там не один
Ти там не самотній, ти там не самий.