Я знаю, що не кинутий напризволяще,
Я не згубивсь без слів твоїх у темноті,
Моє було життя і є найкраще,
У нім вагання й спогади... ба! - не твої!
Коли я нишком притулившись,
До мокрої північної стіни,
До свого болю низько уклонившись,
То він сказав, що винен ти.
Дививсь я на життя других і плакав
Нема різниці хто є я,
За головне собі поставив:
Собі володар жизні - я.
- Не моєму батькові слова...
Я знаю, що не кинутий на призволяще...
© Copyright: Доминик Смех, 2013
Свидетельство о публикации №113070304464
Свидетельство о публикации №113070304464
Рецензии
