Яка чудова нiч липнева
Як чудно зірки миготять.
Я простягнув долоню к небу
Готовий всесвіт обійнять.
Поговорю з Луною стиха
І розповім ій про вірші
Та позабуду з нею лихо
Найду я спокій у душі.
Зоря, нас вранці всіх розбудить
Ласкавим ніжним промінцем.
Пташиний спів мене пробудить
Вставай, пиши, про все оце.
Туман над яром оповиє
Та обгорне мене впритул.
Зозуля щастя пророкує,
Я рахував, та вже забув.
Ій що, своє пророкувала
А там іди та НЕ гріши
Корона Сонця підіймала
Над небокраєм всі лучі.
Там дощик спів почав ізнову
І дріботять його краплі
І стане світ умитий, новий
Я напишу про це вірші.
Свидетельство о публикации №113070105555