Дар
Мов дар від неба й Бога нелюдський
Дзвенять, мов тая золота монета
Бринять, мов промінь світла голосний.
У них відчуєш ти оту чарівність
Яку він у душі своїй таїв
Його слова і думова нетлінність
До тебе кожен вірш щось говорив.
Поет вмираючи, не знатиме спокою
Чи встиг за мент життя короткий свій
Оті думки із гіркою любов’ю
Пролити у життя потік живий.
Свидетельство о публикации №113070100347