* * *
Щогодини, щодня, щороку
обростаю всіляким мотлохом.
Тануть снігом нечутні кроки,
засинають прадавні дотики.
Щогодини, щодня, щовечора
намагаюсь, тримаюсь, вірую,
бо ганьба – рятуватись втечею
закордонною, злою, сірою.
Опадаю літами тихими,
еверести книжок підкорено.
Горобці мої попід стріхами,
а гріхи підгризають корені.
Треба жити, а, може, вижити,
римувати, шукати, битися…
Калинову червону китицю
недаремно на серці вишито…
Щогодини, щодня, щороку...
© Copyright: Александр Лысак, 2013
Свидетельство о публикации №113070101134
Свидетельство о публикации №113070101134
Рецензии
Яка краса і чарівність української мови! І який глибокий зміст ваших душевних пошуків і страждань. Додаю вас із радістю до своїх вибраних авторів. З повагою, Л.Ю.
Людмила Юферова 20.07.2013 23:51 • Заявить о нарушении
Людмила Юферова 20.07.2013 23:51 • Заявить о нарушении
