Недалеко поруч біля дому,
Сиджу на лаві смакую каву ранкову,
І ось повз мене проходить безліч людей,
А я їх не бачу,бачу тільки тінь тепер.
Проте не можу зрозуміти зміст слів,
Слова,слова, що крутяться безкінечно в голові,
Весь час чомусь я думаю про них,
Про них ,про тих які шалено дорогі.
Дорогі-дуже гучне слова в наш час,
А час пливе мов ріка неподалік біля нас,
Біля нас, так багато непотрібних людей,
А потрібних чомусь не вистачає тепер.
Ми звикли дивитись у прозоре вікно,
Прозоре чомусь, але мені все одно,
Бо людей небагато зараз таких,
Мало,дуже мало таких простих.
Мало простих...
© Copyright: Марта Кутна, 2013
Свидетельство о публикации №113062601111
Свидетельство о публикации №113062601111
Рецензии