Ступаю як на скло

Журба зненацька cкалива мiй розум
Й непомiрна тяжба на душi.
О небi, мiй коханий, роздум -
Навiщо надi мною крапають дощi?

Зненацька поринаю головой у пекло,
Вiд крапель болю там ховаюсь.
Але ж я знов на бiль ступаю, як на скло.
Зi скелi, як безкрилий птах зриваюсь.

12.12.2012


Рецензии