коли надворі стемніє,
наш проміжок стане додатнім,
відійдуть образи
й вода, що текла із очей,
всі війни скінчаться,
ніхто вже не пастиме задніх,
лишень тихий погляд
без слів мене гірко спече.
коли прийде північ,
обличчя закрию руками,
торкнуся повік,
під якими заснув цілий світ,
сховаю утому,
ціловану щойно без тями,
а потім сама приєднаюсь
у вільний безмежний політ.
здолаємо небо,
що інколи плаче дощами,
поринем крізь сонце,
що спалює сотні думок.
привіт.
щось давненько ми вас не вітали.
чекай.
давай зробим це разом,
здійсним вирішальний стрибок.
13.02.13
20:27
ночами
© Copyright: Настя Гордовая, 2013
Свидетельство о публикации №113062304159
Свидетельство о публикации №113062304159
Рецензии