Нумо змивати з себе
бруд чужих зауважень,
зривати маски й
палити мости дотла.
люди нині складаються
виключно з липових вражень,
а в душах у них лютує
розбитих сердець зима.
Давайте зривати одяг,
прикрашений тонами гриму,
перемивати кістки,
що перетворяться зразу на пил.
Погляньмо ж на ті дороги,
що завше ведуть до риму,
згадаймо, хто вкотре знову
надії свої втопив.
Давайте створимо завтра
нові утопічні мрії,
пошиєм для них убрання,
збудуєм нові міста.
Шляхи, котрі кожен знає,
давно поросли полином,
проте наша пісня досі
лишається голосна.
Не треба себе питати
щоденно і щогодинно
про те, чи ми дійсно щасливі
і де наші берега.
А варто одне пам'ятати:
надія наша - єдина,
усмішка наша - єдина,
любов у нас всіх єдина,
допоки в душі весна.
***
© Copyright: Настя Гордовая, 2013
Свидетельство о публикации №113062304130
Свидетельство о публикации №113062304130
Рецензии