П1сня. Я навчуся любити себе

Вдохновил рассказ http://www.stihi.ru/2013/06/20/6352

Я себе не впізнаю в тиші,
Наче тінь між світів стою.
Серце болИть та все глибше,
Я гублюся- і не знаю, куди йду.

Всі дороги - ніби на злЕті,
А  питання- без вІдповіді знов.
Чи це я загубилась у світі,
Чи забула що існує любов?

Я навчуся любити себе-
І світло прийде крізь мої віршІ
І стану сильніша, ніж є-
Я зберу всі уламки в Душі.

Я навчуся любити себе-
і все, що боліло ся змінить.
Бо любов - у мені десь, живе,
І вона мене знову зцілить.

Кажуть, корінь усіх тривог-
Це коли себе не сприймають.
Я розплутала цей клубок,
Та тепер я себе не втрачаю.

Крок за кроком, і вітер долі стих,
Я збираю свій світ з руїн.
І всередині вже не крик-
Бо піднялась з власних глибин.

Я навчуся любити себе-
І світло прийде крізь мої віршІ.
І стану сильніша, ніж є-
Я зберу всі уламки в Душі.

Я навчуся любити себе-
і все, що боліло ся змінить.
Бо любов - у мені  десь живе
І вона мене знову зцілить.

І раптом - тиша стане світлом,
І біль розтане, мов сніг весною.
Та я не загублена вітром-
Хоч довго йшла до себе зимою.

Я навчилась любити себе...
І тепер я  - живу...
Я є...