Ріка бурлить, п’янить весняна повінь,
Шалено хвилі ріжуть береги,
Ми пишемо удвох кохання повість,
Про почуттів нев’янучі сади.
Життя тече нестримно в сині далі,
Крізь призму двох закоханих сердець,
Щодня слова карбує на скрижалях,
Руками душ які з’єднав Творець.
Вдивляючись назад я розумію,
Для чого нас водив Він по життю,
Щоби зростили у душі Надію,
І Віру в серці у Любов святу.
Життя бурлить а береги радіють,
Що навіки з’єднала їх ріка,
І залюбки ідуть у спільні мрії,
В священному коханні без гріха.
Життя тече нестримно в синi далi
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2013
Свидетельство о публикации №113061709469
Свидетельство о публикации №113061709469
Рецензии