http://youtu.be/vrCMkMSKfQY
Пам'яті тих, хто вже не з нами
Вона ішла, немов підранок.
Машину з ним чекали десь під ранок.
Не розбираючи шляху-дороги
Вже не несе, а тягне бідолашна ноги.
Там, під сільрадою, солдати витягають домовину,
Подивишся, холоне до кісток, - дитина.
Веселим парубком із дому йшов.
І бездиханний… В ранах запеклася кров.
Шумить легенями, іде старий отець.
Сьогодні похорон,
А мріяв їх повести під вінець.
Сусід під хату ставить свіжий хрест,
Принишкло все. І свічка, наче перст.
Вінки стрічками убрані, немов фата,
Ридає мати, батько, поряд дівчина ось та.
В жалю і смутку все село,
Споконвіків такого не було, —
Батьки хоронять діточок…
Заграла смерть у свій безжалісний смичок.
Тихенько опустили тричі на поріг,
Голосять всі, земля тіка з під ніг.
Напнулись мотузки, кінець. Остання путь. —
Бувай, друзяко, нам тебе довіку не забуть.
Ігор Стожар
Похорон друга
© Copyright: Игорь Стожар, 2013
Свидетельство о публикации №113061707736
Свидетельство о публикации №113061707736
Рецензии
Забракло слів, Ігоре, тільки тугий ком у горлі став ((( Світла пам'ять тим, що йшли веселими парубками, а повертались у домовинах або підранками... Задля чого, кого вони захищали на чужих територіях?! Ті, що наших дітей кидають на бойню, своїх туди не посилають... Дякую, дорогий поете, за сердечну щирість!
Любовь Берегиня 05.07.2013 18:06 • Заявить о нарушении
Любовь Берегиня 05.07.2013 18:06 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.