1.
Ти не народила, закинула крила
В омріяне небо, чужий гардероб.
І недовідкрила невидима сила
Твою дивну душу, свічадо зірок.
Ти плачеш у ванні. Зализує рани
Зів’ялого тіла прозора вода.
Дарма, що віками руйнуються храми,
Ти зможеш, я вірю,
Нарешті підвестись і сказати «так!».
ПРИСПІВ:
Я поверну твої надламані крила,
Лети! Не зупиняйся. Ні!
Я зазирну туди, де палко горіла
Твоя душа в огні (вогні в огні).
2.
Ніколи не згадуй про те, що позаду,
Пробач і минуле простить і тобі.
Скоріше дай Богу здійснити свій задум,
І зможеш, я вірю,
Нарешті підвестись і сказати «ні!».
ПРИСПІВ:
Я поверну твої надламані крила,
Лети! Не зупиняйся. Ні!
Я зазирну туди, де палко горіла
Твоя душа в огні (вогні в огні).
Крила
© Copyright: Василий Чернявский, 2013
Свидетельство о публикации №113061609864
Свидетельство о публикации №113061609864
Рецензии