Як неможливо тихо… Ніби вмерла,
Розвіялась, змішалася, пропала…
Пекуча рана зліва коло серця
Немов притихла. Ніби перестала…
Чому не можна в світі просто жити?
Апатія знесилює надію.
Від того часом я мов кам’янію,
І вже не здатна щось, когось любити.
Від того перетворююсь на крицю,
Що більше вже терпіти це несила.
Бо я тебе настільки полюбила,
Що образ твій і уночі не сниться,
А просто гірко давить коло серця,
Звивається сипучою змією.
Ось-ось! Ще мить – і серце надірветься!
І я не здатна впоратися з нею.
Живу. Нехай. Я – жінка, значить – сильна.
Тремчу і млію – значить буду жити.
І хоч на серці темнота могильна,
Усе ж це дар – отак тебе любити!
Як неможливо тихо Н би вмерла
© Copyright: Диана Майская 2, 2013
Свидетельство о публикации №113061409179
Свидетельство о публикации №113061409179
Рецензии