Ви хочете
(Ви, звичайно ж, хочете!)
Щоб день здивований
Дивився меланхолійним оком
На мене – клошара
І називав потайки собакою.
Ви хочете
(Ви, звичайно ж, хочете!)
Щоб урбаністичні горобці
Мене знову називали дурником.
Кажу до побачення
Порожній пляшці з-під пива.
Дивлюсь на окуляри,
А вони географічні.
Азбестові квіти
Навушниками ночей
Кажуть мені: «Квота!»
Аби ж тільки до.
Я знаю –
Кожна ніч – варфоломіївська.
Я.
Клаповухе ре
© Copyright: Андрей Заморока, 2013
Свидетельство о публикации №113061407116
Свидетельство о публикации №113061407116
Рецензии
