Думки вголос

А що дороги…, що про них сказати…
На мою думку (не хочу ображать),
Всі люди гарні, ворогів немає…
… Чи то нам Боги так зробили ті дороги,
Щоб місця сили не скоро ми знайшли…
Чи то небоги так все городили,
Щоб ми їх всіх потрошечку кляли…
Чи то Землі так хочеться вдихнути,
Щоб бруд вселенський скинути з себе…
Ох, Земленько, ох Матінка рідненька,
Тримайся, мила, гарні люди є!
Все буде добре! Жити будеш!
По-новому, по-справжньому будеш –
Враз, зникнуть всі хвороби світу,
І заздрість, злість – навіки все піде.
Тебе, рідненька, шанувати будуть,
Любити будуть, серденько моє.
Все буде чисто (санітарно чисто),
Гнів в перегній переведуть,
І будуть дуже пильно слідкувати,
Не дай же Бог, щоб плюнув хто-небудь!
Бо Матінку не можна ображати,
Вона тримає нас на собі все життя…
А ми, як ті гельмінти, що забули,
Що «гадити» не можна, де живеш!
Ні думкою, ні словом, ані вчинком,
Ні язиком (багато бруду йде),
Ні дією, ні наміром – не можна!
Збереться все – і як назад піде!
То буде – карма! І яка ще карма!
Земний закон та Всесвітний закон!
Закони Совісті! Закони спілкування –
Все діє, все реально, все це є!
Ах, люди милі, доки ще не пізно,
Отямтесь, совість наша де?
Прокиньтесь, подивітися навколо,
Доки ще Земленька жиє…