Ти знаеш дивлячись в відкрите вікно,
Я розумію що нічого не забуто в душі.
Нічого не загуло,
ми загублені в невідомій площі.
Я відкриваючи очі що дня,
Не можу знайти ні граму спокою.
Я заради тебе спиню коня,
заспокой душеньку мою.
рани гояться з роками,
я від тебе у далечінь полину.
ти йдеш но ти не знами.
А я у далекі края полину.
де шукатиму спокою в однині,
опаде листва з дерева столітньго.
та на душі всеж не солодко мені!
виростиш сина не повнолітнього!
матір сколихнеш на старості,
собі настрій зіпсуєш!
а залишилась поряд зазнала би радості.
чомусь не завжди ти в долі виграєш!
буду писати довго!
© Copyright: Вадим Терехов, 2013
Свидетельство о публикации №113061400183
Свидетельство о публикации №113061400183
Рецензии