За ночі сплачуємо мито –
День вимагає слів і сліз.
А щастя те триває миті,
І біль на ньому, мов акциз.
Я не втомилася, тут інше.
Високовольтних ліній тріск –
І, мов сорочка, навпіл тиша
Розтята шепотом беріз:
Мине і те, що на колінах
Нас мимоволі залиша…
Ліси вже вище ватерлінії -
Потоне сонце, мов душа.
А Шлях Чумацький вужче, вужче –
Зі снів злітають ободи…
Обкурить нас, таких минущих,
Світанок з липових кадил.
Мине i це...
© Copyright: Ирина Иммер, 2013
Свидетельство о публикации №113061309889
Свидетельство о публикации №113061309889
Рецензии
