попытка фольклору

співати із завиванням.

Ой, як-то впала я з припічка та ще й забилася, як ті колосся о січ,
Впала, лежала та й на небо дивилася (вся –вся-вся), поки й сталася ніч,
А треба було  летіти, а хоч би котитися, та світ за очі (чі-чі-чі…
Обіз’яна така було кажуть, та ще й якієсь-то «кірпічі»), а тепер мовчи…
То лежала,  чекала все приИбутку , та й до самої до ночі (отієї, що тільки вночі)
Отієї, що темна – темнісінька і не видно ні коренів, ані гілля (ой ля-ля-ля)
А як вже стало напомацки, хоч кліпай, а хоч не кліпааай (а-я-йа-яй),
А хоч би і повиколупувай, а хоч і бери да із серденька повставляй,
А не видно ні чорта , ні бога, а з-за припічку тільки-но: буг-га-га,
Я лежала  дивилася, не морилася, не барилася, тільки-но зацвіла (ой ла-ла-ла)
Тільки зсохлася вся, як та крихточка,  як та крихта від пирога (ага-ага),
Від милого, цілого, м’якого та білого, як те сонце, бодай каравай (ая-йа-яй),
А тепер ані вітер, ані вода, не піднімуть недужу мене, от бідааааааа….



Навіяло шось... після ознайомлення з творчістю Dakh Daughters Band.
Зашибітельний колектив.