у безкінечнім плетиві павутини днів
заплутались ми.
пов'язли у милі солодких романів.
не світить ліхтар нам із тьми.
нас затягла трясовина далеких снів.
це тихо кличе когось майбутнє.
а хтось чує відгомін минувших віків -
пройдешнє його незабутнє.
і не віє в обличчя нам вітер змін.
і тихо плине наш час.
а ми одні серед монолітних стін.
і промінь єдиний наш згас.
і сонце занадто палюче над нами.
і дощ захолодний часом іде.
ми заплутались. нас міцно зв'язало нитками.
тож скажи мені, доле, хто нитки ці пряде?
Ми
© Copyright: Светлана Вл, 2013
Свидетельство о публикации №113061206772
Свидетельство о публикации №113061206772
Рецензии