У кохання йе такi слова
У яких душа від щастя променіє.
І кружляє в танці голова,
Від обіймів сердце ціпініє.
Ти зустрів його зненацька,
Коли зовсім не чекав.
І душа твоя простацька,
Знов почула запах мальв.
Тіло знепретомніло в обіймах,
Вічні почуття життя:
Повернулися, і ти радієш,
Наспівуючи пісню забуття.
Струм у скронях не огорне сон,
І думки у просторі чатують:
Не надаш їм грізних заборон,
Вони їх просто не почують.
Очі засяяли теплом,
І долоні від дотику вологі.
За прозорим хатнім склом,
Верби затаїлися розлогі.
Все оце, - ти не помічав,
У любові сердце не страждало.
Бог кохання довго твій мовчав,
І вже віти снігом припадали…
Головне, безсмертне почуття,
Поряд з ним радієм та сумуєм.
Споконвіку прагнем каяття,
Як що крила в нім не розгорнули.
Свидетельство о публикации №113061103029