Лiна Костенко - Навшпиньки повертаюся в тi днi

На  цыпочках  крадётся  память  в  дни  -
Как  солнце  жаркое  сияют  мне  они:
Там  есть  наш  дом  и  нежность  наших  рук,
И  там  душа  не  ведала  разлук.

Там  стол  накрыт  и  хор  друзей  поёт.
Там  счастье  есть,  и  доченька  растёт.
Там  сын  рисует  отблески  зари,
Как  сказочный  Малыш  Экзюпери.



Ліна  Костенко - оригинал стихотворения:


Навшпиньки  повертаюся  в  ті  дні.
Вони,  як  сонце,  сходять  у  мені.
Там  є  наш  дім  і  обрій  твоїх  рук,
і  ще  душа  не  відає  розлук.

І  ще  є  час  для  друзів  і  гостей.
І  щастя  є.  І  донечка  росте.
І  син  малює  квіточку  зорі,
як  той  Маленький  принц  Екзюпері.

Папка 23 - стихотворение 86


Рецензии