сміливо найменший " хвостик",
на руки під вечір вліз,
тихенько " тато" муркотить,
сміється щиро до сліз.
щебече слова веселі,
розказує про садок,
зорею горить в оселі,
і в руку дає листок.
там квітку намалювала,
кумедно смішну красу,
з думок кудись зникли хмари,
спинила в душі грозу.
кудись поділись тривоги,
і сила в серці зросла
не бути "татусем" строгим,
знайшлися теплі слова.
і хвостик побіг щасливий
а я посміхнувся в слід,
бо в серці в такі хвилини,
одразу зникає лід.
найменший хвостик
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2013
Свидетельство о публикации №113061009575
Свидетельство о публикации №113061009575
Рецензии