Коли я пiду, лишiть на столi свiчу...

Коли я піду, лишіть на столі свічу.
І вірші мої розгорнутими лишіть.
Щоб чути було, як я крізь віки кричу,
Зубами впиваюсь в ребра тисячоліть.

Коли я піду, хай буде без молитов –
Не доля мені замолювати гріхи.
Я в світі сама, і там, у раю, ніхто
Не стріне мене, мені не подасть руки.

Коли я піду – не плачте, о матері!
Укрийте чоло любистками у росі,
Та тільки руки холодної не беріть,
Нехай я жива лишусь на землі для всіх.


Рецензии

С 3 по 5 июля состоится Литературный фестиваль в Этномире. В программе – семинары известных поэтов и писателей, поэтический конкурс, посвященный Году единства народов России, книжная выставкая-ярмарка. Приглашаем принять участие →