Ти була єдиною, якій я вірив як собі,
Якій я руки ніжно цілував, якою марив уві сні.
Якій я дні і ночі не відриваючись писав вірші.
Ти була тою, якою має бути жінка,
Ти немов янгол, що спустився до землі.
Зчарувала очей своїх лагідним відтінком,
Та розвели нас чвари і плітки.
В моїй душі горіло пламя вкотре,
І серце радісним було.
Але тепер там тільки попіл..
Бо все вже згасло..
Все пройшло.
Бо все вже згасло... Все пройшло
© Copyright: Антон Недетский, 2013
Свидетельство о публикации №113061009296
Свидетельство о публикации №113061009296
Рецензии
