Життя своє не ми ділили,
Цю істину не зразу зрозуміли
Чорне й біле довелося пережити,
Були моменти,що вже не стерпіти.
І нерв у серці ніби обривався,
За радість смуток у душі ховався.
І руки знову опускались,
І ні до чого вже не брались.
І голова пониклою була,
В очах тремтіла розпачу сльоза.
А біле лише збоку посміхалось,
Воно так швидко хитре забувалось.
А чорне й досі серцю докоря,
І чую: «Як же ти могла?»
І совісті стає ще тяжче:
Пробачити собі найважче!
Пробачити собi найважче...
© Copyright: Алла Продащук, 2013
Свидетельство о публикации №113061004963
Свидетельство о публикации №113061004963
Рецензии
