Він дивився на неї востаннє,
очі бачив її зглибини.
Бачив в них він багато печалі,
бачив також, що очі - сумні.
Та не зміг він тоді зрозуміти,
що хотіла сказати вона.
А вона не могла говорити,
бо занадто була вже сумна.
Повернувшись до нього спиною
відійшла любовь віддалік.
Він стояв, не промовивши й слова
І махнув лиш рукою їй вслід.
І котилися сльози рікою
крізь маленькі щілинки душі.
Ми, нажаль, розійшлися з тобою.
З неба л"ються холодні дощі...
Хоч і червень володар сьогодні,
але в серці лютує зима...
...ти забув мене напередодні...
Я залишилась знову сама.
***
© Copyright: Диана Азизбекян, 2013
Свидетельство о публикации №113060806587
Свидетельство о публикации №113060806587
Рецензии