Десь грає море, десь вогонь палає,
хтось разом сонця схід стрічає.
У когось там любов навіки,
в одних лиш нас страждання тільки.
Комусь не раз доводилось кохати,
комусь це почуття і зовсім не відомо.
А ми, а що ми? А нам залишилось чекати,
шукаючи одні лиш плюси в цьому.
Хтось від кохання голову втрачав,
не цінувавши всього цього.
А хтось від нього болі зазнавав,
пускаючи сльозу із серця свого.
Як багато прикладів відомо,
і кожен з них чіпялє мою душу.
Шкода, та не вдавалося нікому,
до долі стати хоть на крок байдужим.
Та це життя, воно мінливе,
кожен сам собі малює майбуття.
Навіть у нас, можливо,
все буде так, як хочуть почуття...
Це життя...
© Copyright: Андрей Петченко, 2013
Свидетельство о публикации №113060806136
Свидетельство о публикации №113060806136
Рецензии