Ніч. І знову, затягнуте хмарами небо.
Кіно чорно-біле, німе. Про любов, а може й про сльози.
І зал - незаповнений зовсім сьогодні.
Мабуть, через зливу журби на дворі.
Хоча, хто те знає.
І знов безневинно все. Й годі.. Чи може ще ні?
Але зараз те все не важливо. Усе в цей момент
Залишилось за стінами залу. Турботи,
Проблеми, сварки й таке інше. Бо тут і сьогодні
Існує лиш він. Лиш вона. Лиш вони.
І більше нічого не варто згадати. ..
І знов, безневинний той погляд,
І посмішка, ледь-ледь помітна, для неї.
Чи може для нього?.. Для них.
І просто невинний той дотик,
Що з розуму зводить обох, лиш за мить.
Чи варто ще щось тут додати?..
Сьогодні і зараз тут є лиш вони.
І все лиш для неї й для нього.
І все що тут є, і що сталось, залишиться тут.
Назавжди… І посмішка, й погляд невинний,
І пальців сплетіння.. А може, і душ?
Сплетiння душ
© Copyright: Лена Король, 2013
Свидетельство о публикации №113060708999
Свидетельство о публикации №113060708999
Рецензии
