Коли, чекаючи без тями,
Шукаєш поглядом її,
В долонях – квіти, тільки:
"Де ти?" – гукається у самоті.
І ось прекрасний усміх тоне,
Над вами сонце, сутінь, зорі.
Ви вдвох по місту навмання,
Забувши зайвії слова...
І ти тримаєш її руку,
І бачиш посмішку ясну.
Усе безпам’ятно забуте,
Не пробудитись вже од сну!
Про закоханiсть
© Copyright: Алексей Трибус, 2013
Свидетельство о публикации №113060703682
Свидетельство о публикации №113060703682
Рецензии
