Я не пишу коментарів солодких,
Про те який щемливий вийшов вірш,
Що словом змалювати зміг безодню,
За класиків писемності не гірш.
Я дуже рідко пишу дифірамби,
Частіше гострий всуну коментар,
Розпеченим залізом в серце дами,
Жорсткої критики завдам удар.
Та не вбиваю, тільки закаляю,
Що не вбиває сили додає,
Співати досконалим водограєм,
Шукати слово праведне, своє.
Моя душа – німа,убога, чорна,
Тому я часто бачу у рядках,
Пусті думки словесного «popcorn» у,
Запечені у грішних почуттях.
Проходжу мимо і не помічаю,
Бо сам в таких же почуттях згорів,
Кометою в чужому небокраї,
І як у них, колись звучав мій спів.
Я не пишу коментарі байдужі,
Які не допоможуть підрости,
Я краще в душу, жорстким словом вкушу,
Але зі змістом щирим, не пустим.
Я не пишу коментарiв солодких
© Copyright: Федик Юрий Михайлович, 2013
Свидетельство о публикации №113060409225
Свидетельство о публикации №113060409225
Рецензии
Так и продолжай, Юра!
Всё верно, так и надо.
Пусть больно, но честно и открыто!
Лара Кочубеева 04.06.2013 22:06 • Заявить о нарушении
Всё верно, так и надо.
Пусть больно, но честно и открыто!
Лара Кочубеева 04.06.2013 22:06 • Заявить о нарушении
Дякую за розуміння!! радий бо вірш , провокативний.. дехто з моїх родичів наприклад не зрозумів про що я.
Федик Юрий Михайлович 04.06.2013 22:10 Заявить о нарушении
Федик Юрий Михайлович 04.06.2013 22:10 Заявить о нарушении
Чтобы всё это понять, нужно здесь побывать, видеть и самому писать!
С пониманием к тебе, я.
Лара Кочубеева 04.06.2013 22:11 Заявить о нарушении
С пониманием к тебе, я.
Лара Кочубеева 04.06.2013 22:11 Заявить о нарушении