Як грім серед ясного неба
Ця думка спіткала мене:
Як житиму, мамо, без тебе,
Як підеш колись в неземне?!
До кого зверну свої очі
В годину лиху у житті?
Від кого почую пророчі
Поради слова в доброті?
І тут же догнала вже інша…
Ця дума ще більш обпекла!
І стало на серці ще гірше:
Сьогодні її не вітав…
Душею відчув я провину,
Прости мене, мамо, прости!
До тебе спішу… На стежини,
Де шастя будують мости.
Де голос матусин лунає,
Де мальви, де хліб у печі,
Де руки єдині ласкаві
У себе відчую я на плечі…
Як хороше бути удома!
Прости мене, мамо... Прости!
Я дякую Богу за маму,
А мамі – за щастя рости…
ДУМИ ПРО МАМУ
© Copyright: Саша Моисеенко, 2013
Свидетельство о публикации №113060406121
Свидетельство о публикации №113060406121
Рецензии