Вона упала світом всім забута,
І тим одним, який завжди повинен памятать.
Вони були один до одного прикуті,
Але змінився світ - він назавжди пішов.
Вона ж залишилась одна, слізьми умита,
І вірить не хотілось їй тоді.
Кохання не було, вона від сну проснулась,
Від тих речей, що солодко ти говорив.
Не знав тоді ти, що сумувати будеш,
І, що повернутись захочеться не раз.
Не знав, що будеш вірити, надіятись і мріять,
Щоб знов хоч слово їй сказать.
М.GrouND (Мария Прищепюк)
Вона упала
© Copyright: Мария Прищепюк, 2013
Свидетельство о публикации №113060400609
Свидетельство о публикации №113060400609
Рецензии