І не крапка не знак оклику,не кома,
ти мій єдиний сон,
не виліковна анкологічна,тривала хвороба,
де помру,там народжуся знов!
Не питаєш вуста притулила,
до гарячих стомлених рук,
слова дійсно бувають зайві,
де єдиний ворог-це звук!
Вологе волосся на якому повішусь,
сріблясті очі в яких я втоплюся,
не знайду у світлому погляді спокій,
тоді просто вночі помолюся!
Ти той ангел,який літає без крил,
або вміло ховає їх непомітно в рюкзак,
де б не була з усіх точок ,усіх країн,
з твоїх губ *ні*-завжди звучить,як *так*!
А сліди ,як не було б дивно-цілую,
так,ці ноги гідні поклонів,
мрія ніколи не вчухне,
на моїх капілярах,
все життя,від тепер і до віку,
жити у тебе в полоні!
Розумію,що вічність-не ціла,
не знайти мені червону руту,
проте з твого серця хоч в пекло,
з твоїх рук-хоч отруту!!
Хоч отрутуvk ruta Рута
© Copyright: Наталия Губерникова, 2013
Свидетельство о публикации №113060310508
Свидетельство о публикации №113060310508
Рецензии