Так незвично,
коли серцеві удари не частіше одного разу на годину,
руки наче замшою покрились від хвилювання,
невже зараз прийде кінець тому,що терпіла,
те чому донедавна називала коханням??
Де те,що любила занадто сильно,
де те,чого чекала понад усе?
як рубає доля наші плани й амбіції,
показуючи,що від нас не залежить ,буквально все!
Хто тепер прийде на заміну мені?
хто ж займе це почесне місце,біля важкої споруди?
я щаслива тільки від одного,
що такої як я, в нього більше не буде!
Не буде отого ангела-охоронця,
підтримки на вечір,та й не буде болю,
найпекучіше те,що ніякі вуста,його так не поцілують,
і ніхто у світі не полюбить такою любов*ю!
Я не впаду навколішки за любов ,
про неї у Бога молячи,
-Мамо,я ж його вже не люблю,
Мамо,то чому ж так боляче?
як би себе не переконувалаvk ruta Рута
© Copyright: Наталия Губерникова, 2013
Свидетельство о публикации №113060207129
Свидетельство о публикации №113060207129
Рецензии