Души цимбалы

Душі цимбали
1.
Не обривай-но пелюстки, не винні квіти
Що сперечаємось весь час, неначе діти,
Не розв`язати їм проблем за нас з тобою,
Розбити треба нам самим той глек з журбою,
Що по краплині день і ніч не рік збирали,
Хай тільки радість награють душі цимбали.
                Приспів:
                Душі цимбали грають знов
                Про щастя, радість і любов,
                Про мрії сонячні, ясні,
                Про квіт рожевий навесні,
                І що разом будЕмо ми
                Стрічати сутінки зими.
2.
Північний вітер листя рве, жбурляє в осінь,
І нас уже не впізнає холодна просинь.
Вона надією колись всіх зігрівала,
Тепер схилилася убік і покривало
Вдягла із сірих довгих хмар. Над нашим містом
Пройшов веселий довгий дощ бурхливим твістом.
                Приспів.
3.
Знов веселить осінній дощ людська жалоба.
Він не зі зла, він просто так, це не жадоба.
Та ні дощі, ні теплі дні нас не розрадять.
Думки важкі, лише вони тепер завадять
До щастя стежку віднайти. Там, де образи,
Хай сяють теплі бурштини,не лживі стрази!
                Приспів.