Україна – то лани і гори,
То сади, ліси, степи, поля…
То єдина наша з вами доля,
То є наша рідная земля
Край дороги у степу широкім
Притулилася калинонька рясна
Мов дитя мале на самотині,
Мов дівчина – зоренька ясна
Котить хвилі буйний Дніпр широкий,
Соловей заливчасто співа
І не знаю, що то є за мука,
Що від жалю серце розрива
В полі там кургани височіють,
А під ними сплять ті козаки,
Що від ворога-то страху наводили…
Сплять-дрімають славнії сини…
Шелестить ледь чутно тут діброва,
Гай шепоче тихим вітерцем…
І здається, чарівна розмова
Заворожить, опов’є тебе…
А уранці, в полі, ген за обрій
Видно кожну крапельку роси
Наче крупних діамантів розсип
Неописаної досі ще краси…
Україно! Доле моя гірка!
Я люблю тебе до забуття
І я вірю, що з тобою разом
Ми увійдем в світле майбуття!
Укра на
© Copyright: Данилова Алла, 2013
Свидетельство о публикации №113060108840
Свидетельство о публикации №113060108840
Рецензии
