Вони сиділи вдвох на кухні за столом
За вікнами повільно гасло сонце
І моря свіжий бриз ще не погас
Він тихо стукав у її віконце.
Тонкі, як шовк, легкі потоки фраз
Вона казала щось про вічне небо
А він не чув, бо вічна не потреба
А музика у вільній формі, джаз.
Мов тінь в кутку, пластинка грамофону
Створила з їхніх душ безмежності баркас
І так вони сиділи без утоми
Поки усе не світі не поглинув час.
Граммофон
© Copyright: Владислав Чубар, 2013
Свидетельство о публикации №113053006583
Свидетельство о публикации №113053006583
Рецензии