Вітер сиві хмарки розганяє,
Лезом сонце ріже гладь ріки.
Кришталевим зблиском хвилі наповняє -
Подивись! Там зблискують зірки!.
В оксамитові вдягнулись шалі
Берега, сховавши джерело,
А вода дзюркоче у печалі,
Загубивши мамине крило…
Верби нахилились, щоб напиться,
Й задивились на свою красу
Ген, за виднокрай спішить водиця –
Зупинитися нема часу….
Вдалині - полів безкрайніх стиглість,
В золоті – волошок голубінь.
А в душі за Україну гордість -
За велику пам*ять поколінь….
***
© Copyright: Наталья Бацанова, 2013
Свидетельство о публикации №113053010631
Свидетельство о публикации №113053010631
Рецензии
Здрастуйте, Наташа!
Прийміть і мій український опус.
**
Поспішає день по Божій волі
І несе в простори забуття,
Світло снів і золоте те поле,
Де любов залишилась моя.
**
Удачі Вам!
Ю.Алтайцев 25.07.2013 23:59 • Заявить о нарушении
Прийміть і мій український опус.
**
Поспішає день по Божій волі
І несе в простори забуття,
Світло снів і золоте те поле,
Де любов залишилась моя.
**
Удачі Вам!
Ю.Алтайцев 25.07.2013 23:59 • Заявить о нарушении
Доброго дня, Юрію!
Дякую за чудовий опус.
Натхнення і вдачі!
Наталья Бацанова 26.07.2013 18:46 Заявить о нарушении
Дякую за чудовий опус.
Натхнення і вдачі!
Наталья Бацанова 26.07.2013 18:46 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.