Вже глибока осінь за вікном
Та для неї гра фортепіано
У безмежність ллється молоком
І хода руки в ній бездоганна.
Під холодним вітром листопаду
Її голос сильно так бринить
І дзвінкою крапля водоспаду
У безмежність, ніби сон летить.
Ця таката вічності осінній
Лиш маленька іскра майбуття
І такій самотності безцінній
Не було й не буде вороття.
Таката
© Copyright: Владислав Чубар, 2013
Свидетельство о публикации №113052909733
Свидетельство о публикации №113052909733
Рецензии