Варіант 2:
Світ влаштований не так, як треба.
Гірко й досі. За плечима - путь.
Троя крізь сніги не чує неба.
Ехолот мовчить. Хвилини йдуть.
Діамантів їхніх дзвІнку розкіш,
Зметено в пилюку на графіт.
Що тобі ще треба, скнара площа,
Гаманець шляхів, що жере й спить?
Варіант 3:
Всесвіт... ні, він не такий, як треба.
Гірко досі!... за раменом - хід.
Невмолимим снігом Троя греба
Ехолот впав в ницість дат і літ.
А хвилини - розкіш каратОву,
В пил графіту зметено її.
Що тобі, майдане безпонтовий?
Не нажерся відстаньми? - Жери.
Варіант 1:
Світ, він є влаштований незграбно.
Гіркота підЕ. Опліч, туди, -
де невмовним снігом Троя спрагне.
В прочерк ехолот зірвавсь. Іди.
Розкішшю хвилин, каратів дзвони
Зметено в тонкій графіту пил...
ЧОго ще тобі, мейдан фартовий,
Що не перебрав невдячних миль?
перевод безымянного стихотворения Татьяны Алюновой
© Copyright: Александр Ярошевский, 2013
Свидетельство о публикации №113052904047
Свидетельство о публикации №113052904047
Рецензии