И верить и надеяться й любить

Блакитно-попеляста тінь Землі
Лягла серпанком в небесах на сході:
Зоря вечірня – кажуть у народі.
Вертаються додому журавлі...

Венери пояс залишивсь позаду.
В рожеву ніжність вкутались хмаринки.
Блаженства невимовного хвилинки:
З вечірньої заграви серенаду,

Ядром душі оте «курли» ловити!
І золотий нектар повітря пити.
І вірити, й надіятись й любити...


Рецензии