Ти навiть не приходиш в моi сни,
Як не молю, не кличу – не приходиш
Так як же бути, як же жить менi –
Нема тебе, i в серцi тугу множиш
Це математика страждань моiх,
Коли болюче «досить» Бог почуе,
Й весна розтопить цей пекучий снiг?
(Коли вже лисий чорт мене врятуе?
Бувае завжди так. Замрiюсь я,
Знайду новенького собi когось у фати,
А поруч бiгають Валера, Стас, Iлля
Менi ж подобаеться зайнятий, жонатий)
Це, мабуть, загадки моей душi
Менi ж бо завжди треба, що не маю
Так пробачай, цiлуй i залиши
Все в таемницi.. Ну а я зникаю.
В
© Copyright: Алина Еленина, 2013
Свидетельство о публикации №113052805496
Свидетельство о публикации №113052805496
Рецензии