Не шукати винного, або просто НЕ шукати! Рута

Крихкий метал,
заіржавіла платина під серцем,
коханий погляд крізь кілограми болю,
і те життя,що вміщюється у долоню,
знов,наче запущений процесор!

Буденно невідмивні рани ,
брудняться,гояться,і знов стікають кров*ю,
все те,що губиться ,те не знаходиться,
а що дароване,лишається з тобою!

Чи кожен день нам як на свято?
під подушку ті подарунки долі?
скидають небеса в малесенькій пір*їнці?
відповідаємо лишень за тих,кого ми приручили,
а не за гостей у серцевій змученій шпаринці!

А час кружечками рахує,
сліпі невдачі й галасливі емоційні зриви,
в шкарпетках не танцюють босі,
в одежі не співають голі й хтиві!

І те саме душа і серце,
в них функція ,як та білизна у подружжя-спільна,
як можна кохати і ненавидіти водночас?
не любити ,але жити?

Лягаючи на чистий вечір,
думками проклинати цілий світ за волю?
за те,що та свіча яка горіла у самотньому будинку,
вогнем спалила твою зброю?

За те,що вовк в залізній клітці,
який боїться всіх усміхнених людей,
без тями зумів з*їсти усю твою свободу?
загризти білими і гострими іклами яскравий день?

І вкотре ти брехатимеш собі,
що втрачене те знов здобуте,
і закинуте,
мордуються не ті,обмануті навпроти карі очі,
а твоє серце,що банально розлюбило!