Яким би воно не було,
для мене найбільше це щастя.
Нарешті до мене дійшло
і тримає мене за зап'ястя.
Міцніше, міцніше тримай
і не відпускай ніколи!
Й саму мене не лишай,
чуєш, щастя? Ніколи!
Ходжу я, наче вві сні,
щаслива, їй богу, щаслива!
Та інколи страшно мені,
що щастя таке неможливе.
Боюся я втратить його,
це щастя, омріяне щастя.
Бо знайти такого ж СВОГО
вже, мабуть, ніколи не вдасться.
Та ми зазвичай втрачаєм
те, що втратить найбільш боїмось,
і до себе цим фатум звертаєм
і на своїх помилках не вчимось..
28.05.13
Омрiяне щастя
© Copyright: Каневская Алена, 2013
Свидетельство о публикации №113052811023
Свидетельство о публикации №113052811023
Рецензии