Немолене,намолене.
Я стільки щастя випила.
І небо вмить оголене,
Я зорі трохи витерла.
На долю не жалілася,
Стомилася до ніченьки.
У щастя своє вділася,
Нафарбувала віченьки.
Намолене і прошене
Мене в дорозі стрінуло.
І зорями порошене
До Ангеликів линуло.
Хіба в руках триматиму
Ті зорі,що в долонечках?
Гукатиму,гукатиму
Тебе,щаслива долечко.
Гукатиму
© Copyright: Вида Вансель, 2013
Свидетельство о публикации №113052709423
Свидетельство о публикации №113052709423
Рецензии
Та я Вам скажу більше.Прочитала Ваші вірші у журналі"Твои стихи".Ви стали однією з тих,кого ставлю поряд з Ахматовою,Цветаєвою,Костенко...
Вида Вансель 28.05.2013 16:33 Заявить о нарушении
Вида Вансель 28.05.2013 16:33 Заявить о нарушении
